ГЛОСАРІЙ

 

Розділ 1: СТАНДАРТИЗАЦІЯ

Стандартизація − діяльність з метою досягнення оптималь­ного ступеня упорядкування в певній галузі шляхом встанов­лення положень для загального і багаторазового використання щодо реально існуючих чи можливих завдань.

Міжнародна стандартизація − стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів всіх країн.

Регіональна стандартизація − стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів країн лише одного географічного або економічного регіону.

Національна стандартизація − стандартизація, яка проводиться на рівні однієї конкретної держави.

Комплексна стандартизація − це стандартизація, при якій здійснюється цілеспрямоване і планомірне встановлення і використання системи взаємопов'язаних вимог як до самого об'єкту комплексної стандартизації в цілому, так і його основних елементів з метою оптимального вирішення конкретної проблеми, Основним методом, за допомогою якого здійснюється системний підхід до робіт з комплексної стандартизації, є розробка програм комплексної стандартизації.

Програма комплексної стандартизації − плановий документ, що містить перелік взаємопов'язаних робіт, терміни їх виконання і склад виконавців.

Випереджувана стандартизація − це стандартизація, при якій встановлюються підвищені по відношенню до вже досягнутих на практиці норм і вимог до об'єктів стандартизації, які, згідно прогнозів, будуть оптимальними в майбутньому.

Державна система стандартизації − це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт із стандартизації.

Галузь стандартизації − сукупність взаємопов'язаних об'єктів стандартизації.

Об'єкт стандартизації − предмет (продукція, процес, послуга), який підлягає стандартизації.

Нормативний документ − документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів.

Стандарт − нормативний документ, розроблений, як правило, на засадах відсутності протиріч з істотних питань з боку більшості зацікавлених сторін і затверджений визнаним органом, в якому встановлені для загального та багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи чи характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їх результатів для досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі.

Міжнародний стандарт − стандарт, прийнятий міжнародною організацією з стандартизації.

Регіональний стандарт − стандарт, прийнятий регіональною міжнародною організацією з стандартизації.

Міждержавний стандарт (ГОСТ) − стандарт, прийнятий країнами СНД, що приєдналися до Угоди про проведення погодженої політики в галузі стандартизації, метрології і серти­фікації, і який застосовується ними безпосередньо.

Національний стандарт − стандарт, прийнятий національним органом з стандартизації однієї держави.

Комплекс (система) стандартів − сукупність взаємопов'язаних стандартів, що належать до певної галузі стандартизації і встановлюють взаємопогоджені вимоги до об'єктів стандартизації на підставі загальної мети.

Агрегатування — створення різноманітних об’єктів шляхом компоновки з обмеженої кількості стандартних елементів.

Сумісність − придатність продукції, процесів, послуг до спільного використання, що не викликає небажаних взаємодій, за заданих умов для виконання встановлених вимог.

Взаємозамінність − придатність одного виробу, процесу, послуги для використання замість іншого виробу, процесу, послуги з метою виконання одних і тих самих вимог.

Уніфікація − вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, значень їх параметрів та розмірів.

Постачальник − сторона, яка відповідає за продукцію, процес чи послугу і здатна продемонструвати свої можливості щодо забезпечення якості. Це визначення може поширюватись на виробників, оптовиків, імпортерів, монтажні організації, організації, які надають послуги.

Розділ 2: УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

Якість − сукупність характеристик об'єкта, які стосуються його здатності задовольняти установлені і передбачені потреби.

Управління якістю − такі напрямки діяльності функції загального управління, які визначають політику в галузі якості, мету і відповідальність, а також здійснюють їх за допомогою таких засобів, як планування якості, керування якістю, забезпечення якості та поліпшення якості в межах системи якості.

Керування якістю − методи та види діяльності оперативного характеру, які використовують для виконання вимог до якості.

Забезпечення якості − усі планові і систематично виконувані види діяльності в межах системи якості, що підтверджуються в разі потреби, і необхідні для створення достатньої впевненості в тому, що об'єкт буде виконувати вимоги якості.

Система якості − сукупність організаційної структури, мето­дик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.

Поліпшення якості − заходи, які здійснюються усюди в організації для підвищення ефективності та результативності діяльності і процесів з метою одержання користі як для організації, так і для її споживачів.

Настанови з якості − документ, в якому викладено політику в галузі якості і описано систему якості організації.

Програма якості − документ, в якому регламентовано конкретні заходи в галузі якості, ресурси і послідовність діяльності стосовно конкретної продукції, проекту чи контракту.

Політика в галузі якості − основні напрямки і мета органі­зації в галузі якості, офіційно сформульовані вищим керівництвом.

Петля якості − концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних етапах життєвого циклу продукції або послуг від визначення потреб до оцінювання.

Перевірка якості (аудит) − систематичний і незалежний аналіз, який дозволяє визначити відповідність діяльності з якості і її наслідків запланованим заходам, а також ефективність від впровадження цих заходів та їх відповідність поставленій меті.

Показник якості − кількісна характеристика однієї або кількох властивостей продукції, які складають її якість і розглядаються стосовно певних умов її створення і споживання.

Одиничний (диференційний) показник якості продукції − це показник, що відноситься тільки до однієї з її властивостей.

Комплексний показник якості продукції − це показник, що відноситься до кількох її властивостей.

Інтегральний показник якості продукції — це комплексний показник, що відображає відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації або використання продукції до сумарних затрат на її створення і експлуатацію або використання.

 

Розділ 3: СЕРТИФІКАЦІЯ

Сертифікація − процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам.

Обов'язкова сертифікація − підтвердження уповноваженим на те органом відповідності даної продукції, процесу або послуги обов'язковим вимогам стандарту.

Добровільна сертифікація − сертифікація, яка проводиться на добровільній основі за ініціативою виробника (виконавця), продавця або споживача продукції.

Система сертифікації − система, яка має власні правила, процедури і управління для проведення сертифікації відповідності. Вона може діяти на національному, регіональному і міжнародному рівні.

Схема сертифікації − склад і послідовність дій третьої сторони при проведенні сертифікації відповідності.

Відповідність − додержання всіх встановлених вимог до продукції, процесів, послуг.

Третя сторона − особа або орган, які визнані незалежними від сторін, що приймають участь у розгляді певного питання.

Заява про відповідність заява постачальника під його повну відповідальність про те, що продукція, процес, послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Посвідчення відповідності − дія випробувальної лабораторії третьої сторони, яка доводить, що конкретний випробуваний зразок відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Сертифікація відповідності − дія третьої сторони, яка доводить, що забезпечується необхідна впевненість в тому, що на­лежним чином ідентифікована продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Сертифікат відповідності − документ, виданий у відповідності до правил системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість в тому, що належним чином ідентифікована продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.

Знак відповідності − захищений у встановленому порядку знак, який використовується або виданий у відповідності з правилами системи сертифікації і який вказує на те, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що належним чином ідентифікована продукція, процес, послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Угода щодо визнання угода, основана на прийнятті однією стороною результатів, поданих іншою стороною, які одержані шляхом використання одного або кількох функціональних еле­ментів, що встановлені системою сертифікації. Типовими прикладами таких угод є: угода щодо випробувань, угода щодо контролю і угода щодо сертифікації. Вони можуть бути на національному, регіональному і міжнародному рівнях.

Акредитація випробувальних лабораторій − офіційне визнання того, що випробувальна лабораторія має право здійснювати конкретні випробування чи конкретні типи випробувань. Цей термін може відображати визнання технічної компетенції і об'єктивності випробувальної лабораторії або тільки її технічної компетенції.

Система акредитації лабораторій − система, яка має власні правила, процедури і управління для здійснення акредитації лабораторій.

Акредитована лабораторія − випробувальна лабораторія, яка пройшла акредитацію.

Критерії акредитації − сукупність вимог, що використовуються органом з акредитації, яким повинна відповідати лабораторія для того, щоб бути акредитованою.

Атестація лабораторії − перевірка випробувальної лабораторії з метою визначення її відповідності встановленим критеріям, необхідним для її акредитації.

Орган з сертифікації − орган, що проводить сертифікацію відповідності.

Атестація виробництва − офіційне підтвердження органом з сертифікації або іншим уповноваженим для цього органом наявності необхідних і достатніх умов виробництва певної продукції, що забезпечують стабільність вимог до неї, які задані в нормативних документах і контролюються при сертифікації.

Інспекційний контроль − контроль за діяльністю акредитованих органів з сертифікації, випробувальних лабораторій, а також за сертифікованою продукцією і станом її виробництва.

Експерт-аудитор − особа, яка атестована на право проведення одного або кількох видів робіт з сертифікації.

 

Розділ 4: ШТРИХОВЕ КОДУВАННЯ

Штрихове кодування − подання даних за допомогою штри­хового коду.

Штриховий код − комбінація послідовно розташованих паралельних штрихів, розміри та розташування яких: встановлено певними правилами.

Символіка штрихового коду − певний набір знаків штрихового коду заданої структури.

Структура штрихового коду − знак певної символіки, закодований сукупністю штрихів та проміжків відповідно до встановлених правил.

Елемент штрихового коду − окремий штрих чи проміжок у знакові штрихового коду.

Контрольний знак штрихового коду − знак, який, додається до штрихової позначки для здійснення математичної перевірки вірогідності її зчитування.

Штрихкодова позначка − сукупність даних, поданих у вигляді штрихового коду та інших елементів, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації одиниць обліку.

Двонапрямний штриховий код − штриховий код, який може зчитуватися і зліва направо, і справа наліво.

Дискретний штриховий код − штриховий код, у якому знаки відокремлені роздільними проміжками.

Безперервний штриховий код − штриховий код, у якому не­має роздільних проміжків.

Зчитувальний пристрій штрихового коду − оптикоелектронний пристрій, що перетворює оптичні сигнали, здобуті в результаті сканування штрихової позначки, в електричні сигнали для їх наступного декодування.

Декодер штрихового коду − електронний пристрій, який перетворює електричні сигнали, здобуті в результаті зчитування штрихкодової позначки обробленням за заданою програмою, в дані для передачі їх через інтерфейс в інші пристрої.

Сканер зчитувальний пристрій з рухомим променем чи електронним скануванням.

Верифікатор штрихового кодупристрій, призначений для контролю якості штрих-кодових позначок за основними пара­метрами.