Європейське та міжнародне співробітництво

 

Діяльність в галузі стандартизації прослідковується ще з древніх часів. Спочатку ці роботи проводились на основі власної ініціативи. Розвиток економічних звязків між країнами і розширення робіт зі стандартизації в промислово розвинутих країнах иимагали їх координації. В звязку з цим були створені перші національні організації зі стандартизації у Великобританії (1411р.), Німеччині (1917р.), Франції, США (1918р.). Після першої світової війни стандартизація вже сприймається як обєктивна, економічна необхідність, яка сприяла створенню національних органів зі стандартизації в більшості країн світу.

В 1926 р. була створена міжнародна федерація національних Асоціацій із стандартизації — ISO, в склад якої ввійшло біля 20 національних організацій із стандартизації. Вона розробила понад 180 міжнародних рекомендацій із стандартизації, але з початком другої світової війни припинила свою діяльність.

У жовтні 1946 р. 25 країн під егідою ООН створили Міжнародну організацію зі стандартизації ISO, яка успішно діє і тепер. Мета створення її була сформульована таким чином: "... сприяти успішному розвитку стандартизації в усьому світі".

Стрімкий розвиток сертифікації сприяв тому, що у 1971 р. для розробки способів взаємного визнання національних і регіональних систем сертифікації та міжнародних знаків відповідності продукції вимогам стандартів та інших нормативних документів, в першу чергу тих, що стосуються безпеки споживачів, охорони здоровя населення і захисту навколишнього середовища, був створений Комітет Ради ISO — SERTICO, який у 1985 р. був реорганізований в Комітет Ради ISO з оцінки віlповідності — САСКО.

В 1904 р. була створена міжнародна електротехнічна комісія − ІЕС, яка з 1946 р. разом з ISO і її комітетами проводить активну роботу із стандартизації. На першому етапі розроблялися настанови ISO /ІЕС із стандартизації, а в подальшому робота бул спрямована на розробку стандартів з управління якістю і сертифікації. Результатом цієї роботи стало створення в 1987 р. технічним комітетом ISO /ТК 176 “Управління якістю і забезпечення якості" стандартів серії ISO 9000, а в 1990-95 рр. — серії стандартів ISO 10000.

До європейських організацій, що займаються стандартизацією, відносяться: Європейський комітет з стандартизації — CEN, створений 23.03.1961 р. на засіданні представників Європейської економічного співтовариства і Європейської асоціації вільної торгівлі, та Європейський комітет з стандартизації в електротехніці — CENELEC.

Після отримання незалежності Україна проводить активну Політику інтеграції в міжнародні та європейські структури, співпрацюючи також з країнами СНД. 01.01.1993 р. Україна прийнята в члени Міжнародної організації ISO, а 14.02.1993 р. — в члени міжнародної електротехнічної комісії ІЕС, що дає їй право нарівні з іншими 90 країнами світу брати участь у діяльності більш як 1000 міжнародних робочих органів, технічних комітетів з стандартизації і використовувати в своїй роботі понад 12 тисяч міжнародних стандартів. А 13 березня 1992 р. у Мінську Україною була підписана угода про проведення державами СНД погодженої політики зі стандартизації, метрології та сертифікації. Відповідно до неї створено Міждержавну раду з цих питань, а також передбачено, що державні стандарти колишнього Союзу є власністю всіх держав, які підписали угоду, і використовуються як міждержавні стандарти або як державні до розробки своїх національних стандартів.

Враховуючи те, що стан і розвиток національних систем стандартизації, сертифікації та метрології є одним із чинників, від якого залежить національна, зокрема економічна, безпека України, Держстандарт України проводить єдину технічну політику за такими основними напрямками:

  гармонізація національних стандартів з відповідними між­народними та європейськими, або їх пряме впровадження;

забезпечення якомога більшої відповідності національних стандартів вимогам ринку, включаючи вимоги світової організації торгівлі (WTO), особливо у галузях, де Україна має певний науково-виробничий потенціал, для забезпечення і посилення ринкових позицій у міжнародному розподілі праці;

забезпечення простого доступу експортерів до міжнародних стандартів шляхом розвитку національного інформаційного фонду стандартів та поширення необхідної інформації через засоби масової інформації та спеціальні видання.

Зважаючи на необхідність гармонізації чинного законодавства України з європейським, Кабінет Міністрів України за ініціативою Держстандарту видав розпорядження від 08.11.1996 р. №703-Р щодо реалізації заходів, спрямованих на гармонізацію національного технічного регулювання, норм і стандартів з європейськими.

На виконання цього розпорядження та постанови Кабінету Міністрів України від 18.13.1996 р. №1396, Держстандарт подав йому проект постанови "Про заходи щодо впровадження в Україні вимог директив Європейского Союзу, санітарних, екологічних, ветеренарних, фітосанітарних норм та міжнародних європейських стандартів", яка була прийнята 19.03.1997 р. за №244. Її прийняття створює умови для вступу України до GAТТ/WTO, усунення зайвих перешкод у зовнішній торгівлі, підвищення якості і конкурентоспроможності української продукці, підтримці вітчизняного товаровиробника, захисту прав споживажів та запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я, майна громадян і навколишнього природного середивища.

Зважаючи на важливість гармонізації українських стандартів з міжнародними, застосування міжнародних і європейськ стандартів і процедур оцінки відповідності в Україні, поступового наближення українських стандартів до технічних прав ЄС стосовно промислових товарів і продуктів харчування, що знайшло відображення в Угоді про партнерство і співробітництво між Європейським Союзом і Україною, підписаної 16.06.1994 р у Люксембурзі, Кабінет Міністрів України підтримав ініціативу Держстандарту про вступ до європейських організацій зі стандартизації CEN та CENELEC і міжнародної організації законо­давчої метрології (OIML). Україну прийнято членом-кореспондентом OIML з січня 1997 р. і CEN — з 1 квітня 1997 р.

З метою подолання технічних барєрів у міжнародній торгівлі, забезпечення національного режиму стосовно імпортних товарів відповідно до норм та принципів Світової організації торгів (WTO) Україна приєдналась до Кодексу доброчинної практики щодо підготовки, прийняття та впровадження стандартів WTO.

Діяльність міжнародних, європейських та регіональних органів висвітлюється у численних періодичних та спеціалізованих виданнях, проводяться семінари, симпозіуми, конференції.